У вас хлопчик чи дівчинка?

Чи завжди ми враховуємо відмінності психологічного розвитку дівчинки і хлопчика? Адже ці відмінності дуже важливі і вимагають різних підходів. У 6 років хлопчики молодші від дівчаток за своїм біологічним віком на цілий рік. Фізіологічний бік сприйняття теж дещо різниться в хлопчиків і дівчаток. Доведено, що до 8 років гострота слуху в хлопчиків у середньому вища, ніж у дівчаток, але дівчатка чутливіші до шуму. У 1-2 класах у дівчаток вища шкірна чутливість, тобто їх більше дратує тілесний дискомфорт і вони гостріше реагують на дотик. А як хлопчики і дівчатка відповідають на уроках? 
Хлопчик дивиться на парту, вбік, або перед собою, і, якщо знає відповідь, відповідає впевнено, а дівчатка дивляться в очі вчителю і, відповідаючи, шукають в них підтвердження їхньої відповіді, і тільки після стверджувального кивка дорослого продовжують вже більш впевнено. В запитаннях дітей прослідковується те саме. Хлопчики частіше ставлять запитання дорослим заради одержання конкретної інформації («Що ми зараз робитимемо?»), а дівчата – для встановлення контакту з дорослим («А ви до нас ще прийдете?», «Ви нам дуже сподобалися…»), тобто хлопчики більше орієнтовані на інформацію, а дівчатка – на стосунки між людьми. Чоловіки охочіше займаються пошуковою діяльністю, висувають нові ідеї, вони краще працюють, якщо необхідно принципово нове завдання, але якість, старанність або оформлення його не високі. Хлопчик може знайти новий нестандартний розвиток математичної задачі, але припуститися помилки в обчисленні і одержати в результаті «двійку». Тому мотивація до навчання у хлопчика нижча, ніж у дівчинки. Дівчата краще виконують завдання не нові, а типові, шаблонні. Вони легше виконують вимоги до старанності, опрацювання деталей. А це саме те, що вимагають в школі. Спочатку пояснюється, як треба розв

’язати задачу, тобто етап пошуку виключається, його бере на себе дорослий, а від дітей вимагають розв’язання типових задач, які розбирають на уроці. Мінімальні вимоги до пошуку новаторства, максимальні – до старанності виконання. Це добре для дівчаток, а хлопчикові треба ледь недопояснити і наштовхнути його самого на знаходження принципу розв’язку. За несприятливих умов, коли виховання не відповідає індивідуальним особливостям психіки дитини, дівчатка приймають невластиву їм стратегію розв’язання завдань і краще чи гірше розв’язують її. Хлопчики у такій ситуації намагаються вийти з-під контролю дорослого, не підкоритися йому. Тому демонстративна та часом девіантна поведінка спостерігається здебільшого у підлітків-хлопців. Дівчата, за дослідженнями психологів, легше виявляють тривогу і страх, вони менш агресивні, чутливіші до схвалення і осуду старших. Вони більше, ніж хлопці, схильні апелювати до старших у раз потреби. Емоційні вияви хлопців більше зумовлені змістом того, що відбувається, ніж його зовнішніми ознаками. Дівчата за своєю природою помітно відрізняються від хлопців здатністю тонше відчувати, виразніше виявляти свої переживання у зовнішній поведінці. Усі згадані  риси не виникають самі по собі, завдяки лише вродженим схильностям. Так само одна природа не може забезпечити формування особистості мужнього, розсудливого, врівноваженого, розсудливого чоловіка. Названі риси є результатом виховання як соціального, так і сімейного.

Магунь М.М., практичний психолог

 Дев'ятниківської ЗОШ І-ІІІст.